Что наша жизнь? Это бег скакунов,
По тине болотной, навстречу ветров,
А под ногами – зелень трясины,
Там вроде не плохо, там даже красиво,
Там вроде бы жизнь не без креатива.
Твоя остановка. По кочкам сначала.
Потом осмелеешь. Всех тина встречала
Своим обещаньем, что вроде напоит,
Но кто здесь, внизу, жизнь на истине строит?
Здесь запах спертый, - и это нормально,
Твоя остановка не криминальна.
А это ли странно? Туман над болотами
Скрывает реальность мирскими заботами,
И тянет на дно Страстями, Наживами,
Опутав цепями - целями лживыми.
Только душа вдруг почувствует что-то,
Но как бы замрет, как бы в кому погрузится,
И станет нелепым, и как-то забудется,
Что раньше ценил и любил Кого-то:
Твой мир до болотца всего лишь сузится.
А бег? А мустанги? Твое назначение?
Тебе все равно? Не имеет значения?
Тебе в твоем рабстве не ценна уж воля?
К концу ты вздохнешь: «Такая уж доля…»
Возможно, ты крест нанесешь и помолишься.
Душа ли облегчится? Сердцу поможет ли?
Не все здесь окончится.
… Каждому встречному
Не доказать сущность Господа Вечного.
А может не стоит совсем погружаться?
А может, в седло и с ветром сражаться?
И пусть лучше буря в лицо снегом кружит!
Пусть небо навстречу тучами хмурит!
Так вспомни: ты создан не для трясины,
Зовет тебя Путь в наследье для СЫНА!
Что мир? Это Путь, каждый шаг которого
Сближает с реалией бытия.
Разделится целое: ты и я.
Уходим. Не плачь. До встречи. До скорого.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.